ВІДЕО ЦІКАВИНКИ
ГІМНАСТИКА ДЛЯ ОЧЕЙ
Консультація для батьків
«Яку роль у вихованні дитини відіграють емоції»
Емоції відіграють важливу роль у житті кожної дитини. Неемоційну, “холодну”, дитину уявити важко. На емоційне благополуччя дитини, як власне, і на її емоційний розвиток, впливають виховання в родині, соціум. І, звісно ж, її темперамент, тип нервової системи – те, що зараз називають фізіологічними чи біологічними чинниками. Однак, якщо те, що заклала природа, змінити важко, на інше впливати можна. Тому в цій статті йтиметься про роль батьків та інших дорослих в емоційному розвитку дитини.
Емоції дітей – безпосередні та спонтанні. У дитини забрали іграшку – вона голосно плаче, віддали – знову сміється, наче нічого не трапилось. Діти, особливо маленькі, не ховають та не стримують своїх переживань. Тому вся їхня активність забарвлена емоційними проявами.
Дорослі допомагають дитині впоратися із сильними переживаннями. Наприклад, якщо дитина перезбуджена чи дуже втомлена, батьки створюють умови для відпочинку. Якщо дуже засмучена, – підбадьорюють. Дитина потребує любові дорослого, і її почуття залежать від наявності цієї любові. Буває, маленька дитина щось намалювала чи зробила власноруч і несе поробку тату чи мамі. Батьки її хвалять, і дитина – щаслива. Отже, опіка і любов дорослих є умовою позитивного емоційного розвитку дитини, її емоційного благополуччя.
З наукової точки зору, емоції – це фізіологічна реакція організму на події, людей, тобто все, що оточує людину. Емоційна реакція має своє “представництво” у гіпоталамічній ділянці, тобто під корою головною мозку. А оскільки підкіркові структури старіші, до кінця керуватись розумом над емоціями людині не вдасться.
Наприклад, як би батьки майбутнього першокласника не заспокоювали його щодо школи, однаково тривога залишається. Бо це – не лише об’єктивна тривога, а й глибше – реакція на небезпеку. А перший раз у перший клас – це подія, коли хвилюються і батьки, і діти. І, тривога батьків, впливає на посилення тривоги в дітей. Отже, чим спокійніші батьки – тим спокійніші діти.
Немовля має певні емоції (воно кричить, щоб задовольнити якусь потребу – наприклад, в їжі), але ще не має почуттів. Вони сформуються згодом у процесі виховання і соціалізації. Адже почуття утворюються і розвиваються на основі емоцій. Це стійкі емоційні ставлення людини до явищ реальності, що відображають значення цих явищ у зв’язку з її потребами та мотивами.
Наприклад, як дитина довідається, що таке провина та сором? Їй про це розкажуть батьки та інші дорослі: “Боже, як тобі не соромно! Не клади лікті на стіл! Хіба можна привселюдно колупатися в носі?”. Знайомо? Інший приклад: як дитина дізнається про почуття гордості? Коли дорослі скажуть, що пишаються нею.
Іншими словами, наші почуття формуються під впливом оточення, моралі, суспільних норм (зокрема, і релігійних), виховання у сім’ї. Є діти, яких дуже рано і часто соромили, і є ті, щодо яких ці “важелі” застосовували пізніше і рідше. Що відчували “перші” діти, а що – “другі”? Запитання риторичне. Комфортніше, вільніше там, де менше обмежень та заборон і більше спонтанності.
Дитина (допоки дорослі її цього не навчать) ще не розділяє емоції на “хороші” та “погані”. Вона проявляє їх без внутрішнього цензору, інтроекту (тобто не переймає способи поведінки інших – ред.), безоцінково.
Однак, “гарних” та “поганих емоцій не буває. Є наша оцінка цих переживань та емоцій. І, якщо дорослі будуть оцінювати переживання дитини позитивно чи негативно, діти робитимуть те ж саме. І з собою, і з іншими. Наприклад, вони блокуватимуть свої “погані” емоції, не виражатимуть їх. Якщо захочуть заплакати чи розсердитися, не будуть це робити (бо мама казала, що так робити не можна). А це може призвести до появи психосоматичних розладів – наприклад, болітиме голова чи живіт.
Ще один можливий наслідок – затинання. Що це таке? Це – переривання контакту, коли дитина щось хоче сказати, виразити себе (навіть, виплакатись досхочу, чи поричати, як лев), а її переривають на півслові, нічого не пояснюючи. Якщо так чинити постійно, психіка може виробити механізм захисту. Тоді на дитину дорослі починають звертати увагу, але якою ціною?
Емоції тісно пов’язані з поведінкою дітей. Буває, кажуть: “Боже, ця дитина така вередлива!”. А що таке вередування? Часто це просто втома або сильні переживання через стресові ситуації у сім’ї. Тому важливо усвідомлювати, які потреби (чи потреба) стоять за тією чи іншою поведінкою дітей. Можливо, дитина досхочу награлася, втомилася і зголодніла, та її потрібно нагодувати. Або ж вона потребує відпочинку чи сумує за мамою в дитсадку, і їй потрібна увага.
Щоб дозволити дитині виражати емоції, дорослі повинні дозволити це собі. А от це вже не просто. Бо за плечима 30, а то й більше років, і змінювати себе дуже важко. Легше насварити дитину, бо вона слабша, і взагалі – вона моя: як хочу, так виховую. Натомість, якщо в батьків з емоційним інтелектом усе добре, дитина це відчуває, й несвідомо переймає цей досвід. Вона бачить, як тато і мама спілкуються між собою, вирішують суперечки, розповідають про себе, і починає робити так само.
Уявлення дитини про себе, ставлення до себе, формування “Я”-образу залежать від дорослих, і, насамперед, від батьків. На основі цього формується самооцінка дитини. Тобто, як дорослі реагуватимуть на прояв емоцій та переживань дітей, так дитина сприйматиме себе. І це впливатиме на її розвиток – емоційний, інтелектуальний, фізичний.
Якщо дитина гнівається, не варто одразу казати: “Ай-яй-яй, як погано ти робиш!”. Варто запитати: “Що трапилося?”. Або ж заспокоїти, залежно від ситуації. Дитина розкаже (нехай голосно!), відреагує злістю (або розпаччю, образою), заспокоїться і гратиметься далі.
Отже, не варто блокувати свої переживання. Потрібно конструктивно їх проявляти, жити з ними в злагоді. І тоді емоції та почуття допоможуть нам творчо пристосуватись до світу, пізнати себе та інших, навчитись долати труднощі і, зрештою, бути самим собою.
Консультація для батьків
«Lego - не просто конструктор»
ü Деталі
мають яскравий насичений колір, найчастіше це основні кольори, граючи -
запам'ятовуємо.
ü Конструктор
зручно використовувати для побудови числових драбинок, числових будиночків.
ü На
опуклих елементах деталей зручно тренувати рахунок парними числами.
ü Чергуючи
кольору деталей можна вибудувати вежу, з виділеними по порядку другими,
третіми, п'ятими деталями.
ü Сортування
за кольорами дає можливість розділяти або об'єднувати в групи, працювати з
множинами.
ü Lego зручний
для роботи з числовими картками, як рахунковий матеріал
На заняттях
з малювання можна застосовувати деталі конструктора як печатки для створення
незвичайного фону: різнокольорові точки, контури фігур. Цеглинки і кубики
виступають і в ролі трафаретів для оформлення робіт, створення чітких
візерунків. Ну і звичайно, вже давно надлишок конструктора застосовують для
створення всіляких підставок, коробочок для олівців і карток, вазочок, фонів
для виробів. А якщо на заняттях з фізичної культури тренувати стрибки в висоту
через кубик збудований з Lego і поступово, добудовуючи його, збільшувати
висоту стрибка, то це вже не просто тренування - це захоплююча гра. Можливості
використання Lego
-
безмежні. Включаємо фантазію, спостерігаємо за дітьми, і, будь-яке заняття
перетворюється в Lego
- гру. За допомогою конструкторів Lego дитина
вчиться створювати щось нове, оригінальне, мислити нестандартно, стає більш
самостійним і відповідальним, адже якщо у нього щось не виходить, конструктор
доводиться розбирати і знову збирати самому, виправляючи свої помилки. Ну, і,
звичайно ж, збірка будь-якого конструктора розвиває дрібну моторику рук і
мислення дитини. Lego - це гра, в якій знайде себе кожен
дитина. Ігри з Lego
конструктором
дає можливість розкрити пізнавальний потенціал кожної дитини, а також формувати
сенсорне сприйняття, елементарні математичні уявлення, орієнтуватися в
просторі, розвивати мовлення, взаємодіяти один з одним, формувати доброзичливе
ставлення один одному, діяти за задумом, або, навпаки, проявити творчість і
фантазію. Дітей,
які захоплюються конструюванням, відрізняє багаті фантазія і уява, активне
прагнення до творчої діяльності, бажання експериментувати, винаходити; у них
розвинене просторове, логічне, математичне, асоціативне мислення, пам'ять, що є
основою інтелектуального розвитку та показником готовності дитини до школи.
ЗВЕРНЕННЯ ДО БАТЬКІВ
Головне управління
з питань надзвичайних ситуацій вкрай стурбоване станом, що склався з
травмуванням і загибеллю дітей внаслідок нещасних випадків за 11 місяців
2020 року.
Варто знати, що з
початку року на пожежах загинуло 5
дітей та 12 травмовано. Також, рятувальникам вдалося врятувати 25 дітей. Що
стосується ситуації на водних об’єктах,
то загинуло 13 дітей та 2 врятовано. Ще є випадки травмування підростаючого
покоління під час виявлення вибухово-небезпечних предметів.
Тож, кількість
смертельних випадків та травмування серед дітей змушує звернутися
до кожного громадянина Дніпропетровщини, особливо до батьків.
Біда трапляється
тоді, коли дітей залишають напризволяще, там, де на кожному кроці на них
чатує небезпека.
Рятувальники Дніпропетровщини
вживають багато заходів для навчання підростаючого покоління самим необхідним
правилам безпеки життєдіяльності, але через пандемію Covid-19 зменшено
кількість відвідуваннь дошкільних, шкільних та інших навчальних закладів та
призупинено проведення акцій Всеукраїнського та обласного масштабів. Але,
надзвичайники не в змозі охопити стовідсотково всю молодь та підростаюче
покоління Дніпропетровщини, тож звертаємося до батьків з проханням!
Шановні батьки, пам’ятайте! Легковажне поводження малечі з вогнем, газом, на воді,
незнання елементарних правил безпечної поведінки – є першопричини сумних
та трагічних наслідків.
Найперше, що радять
Вам зробити надзвичайники, так це як можна частіше проводити зі своїми дітьми
розмови щодо безпечного поводження в побуті, школі, на вулиці та закладах з
масовим перебуванням людей. Виділіть
декілька хвилин на відверту розмову з дітьми. Пам'ятайте, ці хвилини вимірюватимуться ціною
життя.
В жодному разі - не
залишайте дітей без нагляду!
Дбайте про безпеку
своїх нащадків, власним прикладом, дотримуючись правил безпечної поведінки
в побуті.
Пам'ятайте, що життя наших дітей залежить тільки від нас
самих.
Будь ласка! Навчіть дітей, що у разі надзвичайної
ситуації слід телефонувати за номером Служби порятунку - 101!
АПЛІКАЦІЯ РАЗОМ З ДІТЬМИ "БІЛОЧКА"
ПОРОБКИ (ЗРАЗКИ)
СЕНСОРНА КОРОБКА НА ЗИМОВУ ТЕМАТИКУ
МИРИЛКИ
Комментариев нет:
Отправить комментарий